(розділ мовознавства, що вивчає знаки письма)

Упишіть літери алфавіту, їхня кількість — 33:

а, б, в, г, ґ, д, е, є, ж, з, и, і, ї, й, к, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ф, х, ц, 

ч, ш, щ, ь, ю, я.

аґрус

ґава ( ворона )

ґазда ( господар )

ґандж ( вада )

ґанок 

ґатунок 

ґвалт

ґвалтувати

ґедзь

ґеґати /  ґелґотати /  ґерґотати (звуки гусей )

ґиґнути ( загинути )

ґирлиґа ( палиця )

ґлей ( шар ґрунту зеленуватого кольору / смола на фруктових деревах )

ґніт ( стрічка для горіння )

ґоґель-моґель

ґрасувати ( розчищати )

ґрати, ґратчастий

ґречний ( ввічливий )

ґринджоли ( великі сани )

ґрунт

ґудзик

ґуля ( виступ на тілі людини )

джиґун (запальний хлопець )

дзиґа

дзиґлик ( стільчик )

гуральня/ґуральня ( мануфактурний спиртзавод )

легінь/леґінь ( молодий хлопець )

Ґалаґан (прізвище українського мецената )

Ґудзь (прізвище героя роману П. Мирного )

тощо.

(розділ мовознавства, що вивчає звуки)

Звуки — найменші неподільні одиниці мовного потоку. У нашому мовленні їх (кількість) 38:

6 голосних (творимо за допомогою голосу) та 32 приголосні (творимо за допомогою голосу й шуму).

5. Голосні звуки

Лише голосні звуки можуть бути наголошеними(під час вимови). 

Кількість складів у слові дорівнює кількості голосних (склад формується обов’язково на основі лише одного голосного звука). Наприклад, у слові олія 3 (кількість) склади.

Вимова голосних:

а , у , і вимовляємо без наближення до інших звуків незалежно від наголосу, наприклад:

      '      е                                      '    и  

ваги [ в а г и ], алое [ а л о е ]

                                               '                           '

и має 2 варіанти вимови: [ и ]: щипці [ ш ч и п ц' і ]

                                               е                                        '       е

    [ и ]: царина [ ц а р и н а ]

                                              '                     '

е має 2 варіанти вимови: [ е ]: легко [ л е х к о ]

                                               и                             '      и                          

       [ е ]: олень [ о л е н' ]

                                                        '                                  '

о має 2 варіанти вимови: [ о ] / [ о ] : босоніж [ б о с о н' і ж ]

                                               у                                                                                                                                                                        у         '

                                        [ о ], якщо в наступному складі наголошено у або і: собі [ с о б’ і ]

1. Групи приголосних за співвідношенням голосу й шуму:

Дзвінкі: б, д, г, ґ, ж, дж, з, дз, д', з', дз'  -              «буде   гоже   ґедзю   у  джазі»

Глухі:     п, т, х, к,ш, ч,   с, ц,  т', с', ц', ф            «хоч   фокус — це   шепіт»

Сонорні («дуже дзвінкі»):  в, м, н, н', л, л', р, р', й «Ромо,   наливай»

! Сонорні звуки («sonor» з лат. — « голос ») є особливою групою приголосних звуків, які теж можна вважати дзвінкими, проте в них настільки великий відсоток голосу, що парних глухих вони не можуть мати, тому й становлять окрему групу (пам’ятайте про це, виконуючи тести).

! Зверніть увагу на те, що дзвінкі та глухі звуки утворюють корелятивні (протилежні) пари за вимовою, наприклад [б] — [п].

! Запам’ятайте фрази, що містять перелік дзвінких, глухих або сонорних та використовуйте саме їх для виконання тестових завдань.

2. Групи приголосних за твердістю/м'якістю:

Тверді:                    д, т, з, с, ц, л, н, дз, р  -   б, п, в, м, ф, г, к, х, ґ, ж, ч, ш, дж

Бувають м’якими: д',т',з',с',ц',л',н',дз',р',й «де  ти  з’ [йі]си   ці  лини,  дзаре?»                                        

Можуть бути лише пом’якшеними:              б’,п’,в’,м’,ф’,г’,к’,х’,ґ’,ж’,ч’,ш’,дж’

! М’якими або пом’якшеними приголосні стають за одних і тих же умов: якщо стоять перед я, ю, є, і. Наприклад: ніч [ н' і ч ], піч [ п’ і ч ].  

! Перед ь або іншим м'яким чи пом'якшеним приголосним приголосні стають тільки м’якими. Наприклад: 

                                         '                                       и         '

сіль [ с' і л' ], пісня [ п’ і с' н' а ], але земля [ з е м л' а ].

! Зауважмо, що один приголосний звук можна охарактеризувати за кількома ознаками одночасно (як, власне, і будь-яке явище у світі), наприклад: звук [т `] – м’який, глухий; звук [б] – твердий, дзвінкий.

                          +1         -1                              '

щ — [ ш ч ]: щавель [ ш ч а в е л' ]

                      +1                                  '

ї —    [ й і ]: їжак  [ й і ж а к ]

                            -1          у          ' 

ь — [ ' ]: обійсть  [ о  б’ і й с' т' ]

                                                           +1                                          '

я має 2 варіанти вимови: [ й а ]: з’явився [ з й а в и в с' а ]

                                          [ ' а ]: Сян [ с' а н ]

                                                            +1  +1     -1              у          '

ю має 2 варіанти вимови: [ й у ]: воюють [ в о   й у й у т' ]

                                            [ 'у ]: Лютіж [ л' у т' і ж ]

                                                                   -1 +1                                                  '  

є має 2 варіанти вимови:  [ й е ]: браконьєр  [ б р а к о н' й е р ]

                                          [ ' е ]: ллє [ л': е ]

                                                   ^        -1       ^ ' и

дж має 2 варіанти вимови:  [ дж ]: джокер [  дж о к е  р ]

[ д ж ], якщо д належить до префікса, а ж — до кореня:

                                       е      '      е

підживити [ п’ і д ж и в и т и ]

                                       ^      -1       ^

дз має 2 варіанти вимови:  [ дз ]: дзвін [  дз' в’ і  н ]

[ д з ], якщо д належить до префікса, а ж — до кореня:

                           -1                   и         '       

підземелля [ п’ і д з е  м е л': а ]

лл, нн, тт і т.д. завжди позначаємо так: [ л: ], [ н: ], [ т: ]: Вінниччина [ в’ і н: и ч: и н а ].

( інша назва:  асиміляція)

Суть процесу уподібнення полягає в тому, що з-поміж двох приголосних звуків, що стоять поруч, на попередній упливає наступний. Уподібнення впливає на вимову приголосних звуків слова, змінюючи їх.

Так, у словах футбол і танці підкреслені букви означають різні звуки, погляньмо на це у фонетичній транскрипції: футбол [ ф у д б о л ]  і танці [ т а н' ц' і ].

На прикладі слова «рюкзак» дослідіть, як відбувається процес уподібнення і як він відображається у вимові, дотримуючись  настанов:

рюкзак

[ р' у ґ з а к ] 

Настанови

1. Знайдімо в слові 2 приголосні, що стоять поруч. (підкресліть їх) 

2. З цих 2 приголосних на попередній упливає наступний. (покажіть це стрілкою (для наочності) у слові) 

3. Упливаючи, наступний звук змушує попередній змінитися на парний за ознакою, яку має сам наступний звук ( дзвінкий або глухий, м'який або ом'якшений, шиплячий або свистячий).

Отже, потрібно проаналізувати, яку з цих ознак має наступний з 2 звуків, наприклад, у слові рюкзак звук [з] має таку ознаку: дзвінкий.

4. Залишилося перевірити, чи має попередній звук [к]  парний дзвінкий (так, це [ ґ ] ), тож відбудеться уподібнення за дзвінкістю.

(відобразіть це в транскрипції слова) 

Усього існує 4 типи уподібнення:

1) за глухістю                                                                                                           

! Майже НЕ відбувається (наступний глухий звук, який має впливати на попередній дзвінкий, є набагато слабшим у звучанні під час вимови, тому це уподібнення відбувається лише у двох виняткових ситуаціях:

- г — [ х ] лише в 5 словах та спільнокореневих формах: легко [ л е х к о ], вогко [ в о х к о ], кігті [ к' і х т' і ], нігті [ н' і х т' і ], дьогтю [ д' о х т' у ].

- з — [ с ] лише в префіксах та прийменниках на «з» . Наприклад, безпечно – [ б е с п е ч н о ].

2) за дзвінкістю

Попередній глухий завжди одзвінчується під впливом наступного дзвінкого. Наприклад, п’ятдесят [ п й а д: е с' а т ], отже [ о д ж е ]

3) за м'якістю

Приголосний, що має парний м’який ( де ти з’їси ці лини, дзаре ) перед м'яким чи пом'якшеним стає м`яким. Наприклад, пісня [ п' і с' н' а ].

4) за "свистячістю" чи "шиплячістю" (за місцем і способом творення)

Свистячий чи шиплячий впливає на попередній звук, що має відповідний парний, до них належать:

шиплячі   ж   ч   ш

свистячі   з    ц    с

+                    т,д

Уподібнення під впливом свистячих: жці [ з' ц' і ], жся [ з' с' а ], жз [ з: ], шці [ с' ц' і ], шс [ с: ], шз [ з: ], чці [ ц': і ], чся [ ц' с' а ], чз [ дз з ], тці [ ц': і ], ться [ ц': а ], дці [ ц': і ], дс [ ц с ].

Наприклад: бочці [ б о ц': і ]

Уподібнення під впливом шиплячих: зж [ ж: ], зш [ ш: ], зч [ ш ч ] (у префіксах)

зж [ ж: ], зш [ ж ш ], зч [ ж ч ]; сж [ ж: ], сш [ ш: ], сч [ ш ч ], цж [ дж ж ], цш [ ч ш ], цч [ ч: ] (у корені)

тч [ ч: ], тш [ ч ш ], дч [ ч: ], дш [ ч ш ]. Наприклад: Вітчизна  [ в' і ч: и з н а ].

1. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук:

ґу / дзик, хо / джу (поділіть рискою на склади слова)

! Якщо дж, дз не становлять одного звука (д належить до префікса, а ж або з — до кореня), то їх слід розривати: над / звичайний, під / живляти (поділіть рискою на склади слова)

2. Один приголосний між голосними належить до наступного складу: оло / во (поділіть рискою на склади слово)

3. Кілька приголосних між голосними можна довільно поділяти на склади:

Дні / про / Дніп / ро, сес / тра / сест / ра (поділіть рискою на склади слова кількома способами)

! Якщо кілька приголосних стоїть на межі префікса й кореня або на межі основ складного слова, то префікс чи основу розірвати між складами НЕ можна:

під / даш / шя, напів / відчинений (поділіть рискою на склади слова)

4. Подвоєні літери лише розриваємо між складами: імен / ник, тон / на (поділіть рискою на склади слова)

! Подвоєні внаслідок подовження літери переносимо як завгодно:

весіл / ля // весі / лля (поділіть рискою на склади слово двома способами)

5. «’» і «ь» при переносі не відокремлюються від попередньої літери:

бур’ / ян, кіль / це (поділіть рискою на склади слова)

6. Одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься:

ака / демія (поділіть рискою на склади слова)

7. Не можна переносити прізвища окремо від ініціалів, так само, як й інші умовні скорочення:

Т.Г.Шев / ченко (поділіть рискою на склади для переносу слова)

! Якщо імена, звання тощо подаються повністю, то прізвища (а також по батькові) можна переносити: Тарас Григорович Шевченко

! Якщо назви мір подаються повністю, то їх можна переносити: 1917 / рік, 150 / гектарів.

8. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки, крім тире.

ОРФОГРАФІЯ

(розділ мовознавства, що вивчає правильне  написання  слів )

Спрощення в групах приголосних

! Спрощення відбувається в усіх словах, що НЕ належать до винятків.

(зверніть увагу, що у винятках вставляються лише букви т, д у різних групах)

У вимові й на письмі (абсолютне)

1) -стл-   -    сл : щастя + лив = щасливий

Винятки: кістлявий, пестливий, хвастливий

2) -стн-  -  сн :  пристрасть + н = пристрасний

Винятки: хворостняк, хвастнути

3) -скн-  -  сн : писк + ну = писнути

Винятки: випускний, випускник, вискнути, пропускний, перепускний, рискнути, скнара, скніти, тоскно, гускннути («сохнути»).

4) -ждн-  -  жн :  тиждень – тижня (без винятків)

5) -здн-   -  зн :  виїздити + н = виїзний (без винятків)

6) -зкн-   -  зн : бризк + ну = бризнути (без винятків)

7) -рнц-   -  нц : чернець – ченця (без винятків)

8) -слн-   -  сн : масло + н = масний (без винятків)

ВИНЯТКИ: спрощення ЛИШЕ У ВИМОВІ відбувається, а на письмі — ні

1) -стн-    -   [ с н ] тільки в словах:

аванпостний [ а в а н п о с н и й ]

баластний    [ б а л а с н и й ]

зап'ястний   [ з а п й а с н и й ]

компостний [ к о м п о с н и й ]

контекстний [ к о н т е к с н и й ]

контрастний [ к о н т р а с н и й ]

протестний [ п р о т е с н и й ]

форпостний [ ф о р п о с н и й ]

шістнадцять [ш’ і с н а ц': а т']

+ шістдесят [ ш’ і з д е с' а т ]

+ шістсот [ ш’ і с: о т ]

2) -стц-        [ с ц ]: піаністці [ п’ і а н' і с' ц' і ]           (так само в усіх інших словах)

3) -стч-        [ ш ч ]:  невістчин [ н е в’ і ш ч и н ]                (так само в усіх інших словах)

4) -нТств-      [ н с т в ]: агентство [ а г е н с т в о ]          (так само в усіх інших словах)

5) -нТськ-   [ н' с' к ]: студентський [ с т у д е н' с' к и й ]         (так само в усіх інших словах)

6) -сТств-       [ с: т в ]: туристство [ т у р и с: т в о ]        (так само в усіх інших словах)

7) -сТськ-       [ с': к ]: туристський  [ т у р и с': к и й ]        (так само в усіх інших словах)

Зміни в іменних частинах мови (іменник, прикметник, числівник, займенник) найкраще помітна у формах Р.в. одн. чи мн. або за утворення слів інших частин мови:

1.  о, е  -  і  у відкритих та закритих складах відповідно: торговельний — торгівля, кінь — коня

2.  о, е  -   нуль звука (випадні о, е): сон – сну, день — дня

3.  о    -   е (після шиплячих та й): чотири — четверо, чорний — чернетка

4.  о(в)  -   и(в) кров – кривавий

Зміни в коренях дієслів варто виявляти за такою логікою: перше позначатиме одноразову нетривалу дію, інше (у ньому має змінитися за можливості голосний звук) — повторювану тривалу:

1.  о   -  а                                                   котити — катАти, ломити — ламАти

      якщо наступний

2.  е   -  і            суфікс -а-, -я-               летіти — літАти, мести — замітАти

        -ува-, -юва-

3.  е   -  нуль звука - и                                       беру — брати — забирАти

4.  е   -  о : нести — носити, везти — возити

5.  і   -  а : лізти — лазити, сідати — садити

6.  о  -  і : могти — міг

За словозміни та словотворення

(для словозміни іменників утворюємо форми ...., звук зміниться на шиплячий за властивістю)

(для словозміни дієслів утворюємо форми ... , «я що роблю?/що зроблю?» )

[г]  - [ ж ] - [ з ]    книга — книжка — у книзі

[к] - [ ч ]  - [ ц ]   рука — ручка — у руці

[х] - [ ш ] - [ с ]    капелюх — капелюшок — у капелюсі

[д] - [ дж ] у дієсловах  радити — раджу

[т] - [ ч ]                крутити — кручу, освіта — освічений

[ст] - [ шч ]             пустити — пущу

[зд] - [ ждж ]           їздити — їжджу

[б]  - [ бл ], [п] - [ пл ], [в] - [ вл ], [м] - [ мл ], [ф] - [ фл ]: робити — роблю, ліпити — ліплю, висловити — висловлю, ломити — ломлю, розграфити — розграфлю.

♥ На Вашу думку, зважаючи на правила чергування, правильно говорити «вожу» чи «воджу»?

Ваша відповідь: обидві форми можливі: вожу (від слова возити), воджу (від слова водити).

1. + -ин- (приголосні змінюються на шиплячі: ж, ч, ш)

-цьк-  -  чч вінницький + ин — Вінниччина  

! Виняток: галицький — Галичина

-ськ-  - щ   полтавський + ин — Полтавщина

-зьк-  - жч збаразький + ин — Збаражчина

! За творення ступенів порівняння зміни відбуваються так само: низький — нижчий, високий - вищий, Інга - Інжин.

2. + -н- (приголосні змінюються на шиплячі)

к, ч, ц   -   ч : рік + н — річний

! Винятки: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні бідолашний), але сердеЧний (у значенні щирий), соняшник, торішній, всеношна.

3. + -ськ, -ств- (кінцеві приголосні зливаються з звуком [c`] суфікса, перетворюючись 

разом на один парний свистячий: з, ц, с)

-к-, -ч-, -ц-  -   -цьк-, -цтв- парубок + ськ — парубоц(к+с)ький

-г-, -ж-, -з-  -    -зьк-, -зтв- Париж+ськ — париз(ж+с)ький

-х-, -ш-, -с-  -   -ськ-,-ств- птах+ств — птас(х+с)тво

! Інші приголосні перед суфіксами -ськ-, -ств- НЕ чергуються: 

багатий + ств = багатство, студент + ськ = студентський.

! У тк, дк, нк «к» випадає, тобто зміна приголосних НЕ відбувається:

Бугруватка — бугруватський, Гельсінки — гельсінський.

! Винятки, утворені від іншомовних власних назв, де процес злиття приголосних свідомо не здійснюємо:

ацтекський (ацтеки),

бангкокський (Бангкок), баскський (баски), белуджський (Белуджа),

вокхський (Вокх),

герцогський (герцог),

даккський (Дакка), дамаскський (Дамаск),

інкський (інки), іракський (Ірак),

казахський (казахи), кембриджький (Кембридж), клужський (Клуж), констанцський (Констанца),

ла-маншський (Ла-Манш), ламанчський (Ламанча),

мекський (Мекка), монакський (Монако),

небіт-дагський (Небіт-Даг),  нью-йоркський (Нью-Йорк),

ошський (Ош),

падишахський (падишах),  печський (Печ),

сакський (Саки),

тюркський (тюрки),

цюрихський (Цюрих),

ясський (Ясси).

З- / С-

  Префікс с- перед глухими приголосними к, п, т, ф, х  (“К а Ф е   П Т а Х”), наприклад:

спитати, сказати, сфотографувати, схопити, станцювати.

Перед усіма іншими, крім цих глухих, приголосними пишеться префікс з- : зчепитися, зсадити, зцідити тощо.

У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних зазвичай пишемо префікс зі-: зіштовхнутися, зістрибнути, зірватися.

! У всіх інших префіксах:

 під,  від (од), над, перед, пред, роз, без, через, воз, між, об — кінцевий дзвінкий приголосний на письмі не змінюється: розпитати, відмовити, передплата тощо.

ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-

Префікс прі вживається тільки в 3 словах (оскільки походить від про ):

прізвище, прізвисько, прірва.  

Префікс пре вживається у 2 випадках:

1) у прикметниках і прислівниках = «дуже»: дуже мудрий = премудрий, дуже гаряче = прегаряче, дуже красний = прекрасний,  дуже погано = препогано. 

2) у словах старослов’янського походження: презирливий, презирство, преосвященний, преподобний, престол, преблагий, престарілий тощо.

! Якщо в словах іншомовного походження вимовляли [ е ], то українськомовний запис також містить звук [ е ]: президент, претендент тощо

Префікс при вживається у 2 випадках:

1) дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість, завершення, а також у похідних словах: приїхати, прив’язати (дієприметник - прив'язаний), прибудувати, присісти тощо.

2) якщо раніше був прийменником при у сполуці з іменником, від якої походить слово:

іменники: при гірці  — пригірок, при ярі — приярок тощо.

прикметники: при березі — прибережний, при кордоні — прикордонний тощо.

Апостроф ставмо лише перед я, ю, є, ї:

у власне українських словах:

1. Після губних приголосних ( б, п, в, м, ф ) (“Ма В П а   Б у Ф”), ЯКЩО в корені перед тими ж б, п, в, м, ф  нема іншого приголосного, крім р : п'ю, олов'яний, черв'як, м'ята, зім'яти, верф'ю,

АЛЕ морквяний, мавпячий, святковий тощо (тут відсутність апострофа зумовлена тим, що за його наявності виходило б підряд 3 приголосні звуки в корені: наприклад, [свйато]; задля уникнення такого збігу НЕ вживаємо апостроф й маємо [св’ато], тобто вже 2 звуки).

! Коли приголосний перед  б, п, в, м, ф  належить до префікса, то апостроф вживаємо:

відв'язати, сп'янілий.

2. Після р у кінці складу: пір'я, бур'ян, АЛЕ моряк, буряк.

3. Після префікса та першої частини складного слова, що закінчується на будь-який приголосний: з'явитися, від'ємний, над'яр'я, Мін'юст, дит'ясла (це зумовлено тим, що за відсутності апострофа буде втрачений перший приголосний кореня [й], а це може вплинути на розуміння значення слова).

! Згідно з Правописом-2019 вживання апострофа після частини складного слова ПІВ НЕ відбувається: пів яблука, пів юрти, пів Європи  (за Правописом 1993 року: пів’яблука, пів’юрти, пів-Європи)

4. В імені Лук'ян і похідних.

У словах іншомовного походження:

1. У корені після будь-яких нем’яких (б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, дж) відповідно до вимови: комп'ютер, Монтеск'є, АЛЕ бюро, пюре.

2. Після префікса та першої частини складного слова на будь-який приголосний: ін'єкція, ад'ютант, кон'юнктура.

3. У власних назвах, типу Д ' Артаньян, О ' Генрі.

(вивчає сполуки слів, що мають переносні значення)

Ознаки фразеологізма

(фразеологічного звороту)

(зворот – поєднання взаємозалежних слів, що в реченні виступатимуть одним членом речення):

• це стійка сполука слів (тобто саме таке поєднання слів Ви могли чути від різних людей (наприклад, крутити носом (пригадайте, Ви неодноразово з ним стикалися));

• ця сполука слів сприймається не в безпосердньо прямому, а обов’язково в переносному значенні й це значення загальновизнане (наприклад, коли вживають фразеологізм крутити носом, НЕ мають на увазі безпосередньо таку дію людини);

 значення фразеологізма завжди дорівнює 1 лексичній одиниці, тому весь фразеологізм обов’язково виконує одну роль у реченні (наприклад, крутити носом = вередувати).

Фразеологізми мають різне походження, а їхнє значення цілком логічне, засноване на історії походження або на властивостях ужитих слів. Тож варто навчитися розуміти значення фразеологізмів, що походять з різних джерел (таке завдання обов’язково є на ЗНО):

1) антична міфологія, наприклад:

геростратова слава (дізнайтеся, чим прославився Герострат, щоб запам’ятати значення цього фразеологізму) — ганебна слава (запишіть значення)

2) українські народні звичаї та традиції, усна народна творчість, наприклад:

дати гарбуза (дізнайтеся, у чому полягає цей звичай, щоб зрозуміти значення фразеологізму) —  відмовити (запишіть значення)

3) спостереження в повсякденному житті (таких фразеологізмів найбільше), наприклад:

смалити халявки (розберімося в значеннях самих слів: «халявки» — це верхня частина чобіт (раніше й у чоловіків чоботи сягали коліна), «смалити» — натирати смальцем (жиром), щоб блищали; подумаймо: з якою метою потрібно смалити халявки? Звісно, щоб піти на побачення. Отже, значення цього фразеологізму таке: залицятися (запишіть значення)

4) Біблія, наприклад:

сіль землі (так називав Ісус своїх учнів) (дізнайтеся, чому він дібрав такий вислів, щоб запам’ятати значення цього фразеологізму) — найкращі люди (запишіть значення)

— це особлива частини мови.

Ознаки вигуків:

-  безпосередньо передають враження мовця або навколишні звуки;

- не відповідають на питання;

- у зв’язку з цим не виконують ролі в реченні;

- у зв’язку з цим відокремлюються комами.

Групи вигуків за значенням

...

Розділові знаки при вигуках

Вигуки в реченні відокремлюються комами або знаком оклику:

Ах, як усього багато! (знайдіть вигук та відокремте)

! Не відокремлюються вигуки о, ой перед звертанням, у віршах або піснях (як частина мови виступають тоді в ролі часток):

О слово рідне!

Ой у лузі червона калина похилилася...

! Не відокремлюються вигуки на початку речення, якщо між ним та звертанням є займенник:

Агов ви, пані, підкажіть, де Поділ.

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

ПУНКТУАЦІЯ — це розділ, який вивчає правила вживання розділових знаків.

СИНТАКСИС — це розділ граматики, який вивчає будову та значення речення 

й словосполучення.

 Основні принципи синтаксису:

1. Слова, що відповідають на запитання хто? що? (питання підмета) та що робити? що зробити? (питання присудка) є НЕЗАЛЕЖНИМИ (до них не можна ставити запитання від інших членів), завжди ГОЛОВНІ.

2. Запитання який? чий? котрий? (запитання означання) ставимо до слів лише від іменника(частина мови) / займенника (від іменника взагалі можна ставити лише запитання який? чий? котрий?) 

Наприклад: дорога ( яка?) праворуч

3. Запитання кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? 

на кому? на чому? (запитання додатка) ставимо до слів зазвичай від дієслова(частина мови)/присудка(член речення) 

! Від іменника(частина мови) категорично НЕ можна ставити такі питання до залежних слів.

Наприклад: лежить ( у чому?) у пеналі, АЛЕ директор ( який?) школи.

4. Запитання як? де? коли? куди? звідки? чому? навіщо? тощо (питання 

обставини) ставимо до слів зазвичай від дієслова(частина мови)/присудка(член речення) 

! Від іменника(частина мови) категорично НЕ можна ставити такі питання до залежних слів. 

Наприклад: перебувати (де? ) навпроти, АЛЕ будинок (який?) навпроти

5. Від прислівників (слів, які відповідають на питання як? де? коли? куди? звідки? тощо) до іменника (частина мови) питання НЕ ставимо.

! У сполуці з іменником прислівник виступає прийменником (неповнозначною частиною мови), будучи разом з іменником однією лексичною одиницею. Наприклад:

стояти ( де? ) навпроти , стояти ( де / навпроти чого? ) напроти будинку. 

—  ... об'єднання 2 або кількох лексичних одиниць на основі підрядного 

синтаксичного зв'язку (тобто є головний і залежні компоненти ): сонячний ранок.

! Не є словосполученнями:

1) сполучення підмета й присудка (це незалежні слова, між не може бути підрядного зв’язку): Дощ іде.

2) фразеологізми (бо становлять 1 ... ): накивати п'ятами = утекти

 ....

3) складені форми ступенів порівняння прикметників і прислівників (бо становлять 1 

лексичну одиницю): більш низький = нижчий

4) ... майбутнього часу й наказового способу (бо становлять 1 

лексичну одиницю): буду писати = писатиму

нехай пише

5) сполучення повнозначних слів із службовими (бо становлять 1 лексичну одиницю): відповідно до положення (разом відповідають на питання як?)

6) слова, поєднані сурядним зв’язком (немає залежних слів, усі рівноправні): день і ніч

7) сполуки слів, що фактично стали термінами на позначення одного явища, тому становлять 1 лексичну одиницю: поза зоною досяжності

...

Групи словосполучень за будовою:

1) прості ( непоширені ) ( 2 лексичні одиниці), наприклад:

складати іспит, дивитися на зорі

2) складні (поширені) ( кілька  лексичних одиниць), наприклад:

кошик зі свіжими грибами

Групи словосполучень за частиномовною належністю головного слова:

1) іменні(підгрупи):

-іменникові, наприклад: сонячний день

-прикметникові, наприклад: вологий від холоду

-числівникові (... скільки?...), наприклад: три учні

-займенникові, наприклад: хтось важливий

2) дієслівні, наприклад: ходити навшпиньки, вироблений в Україні

3) прислівникові, наприклад: дуже швидко

! Пам’ятаймо, що речень без присудка майже не існує: присудок — це центр речення, з якого найчастіше необхідно починати визначати граматичну основу (реченнями без присудка є лише односкладні називні, наприклад: Сонячний ранок).

Настанови щодо визначення членів речення:

1. Спочатку прочитайте повністю все речення.

2. Одразу спробуйте знайти особове або безособове дієслово (наприклад, дієслово «ходжу» — особове, оскільки в цієї дії об’єктивно є особа-виконавець — «я»); особове дієслово може виконувати в реченні лише роль присудка.

! Дієслово неозначеної форми (наприклад, ходити) не є безумовно присудком, може бути будь-яким членом речення.

….

1) ....

Х (граматично неправильне узгодження) Дніпро розлилося цьогоріч від берега до берега. (загадайте, до якого роду належить «Дніпро» та виправте помилку):

✔ Дніпро розлився цьогоріч від берега до берега.

2) ....

- ...

- починаючи від п’яти (у тому числі й кілька, багато тощо), числівники поєднуються з присудком в однині середнього роду:

Х (граматично неправильне узгодження) Кілька гостей запізнилися на свято. (запишіть правильний варіант речення нижче)

✔ Кілька гостей запізнилося на свято.

.....

5) Х (граматично неправильне узгодження) Хто запізнюються на свято, ті пропускають найцікавіше. (запишіть правильний варіант речення нижче)

✔ Хто запізнюється на свято, той пропускають найцікавіше.

! Тире ставимо лише перед складеним іменним присудком, оскільки тире заміщує дієслово-зв’язку ( є, був тощо).  ...

Тире між підметом і присудком ОБОВ’ЯЗКОВО ставмо, якщо:

1. Підмет і присудок виражено іменниками, наприклад: Сонце — зірка.

2. Підмет або присудок виражено неозначеною формою дієслова (із суфіксом -ти), наприклад:

Жити — добро робити.

3. Підмет або присудок виражено числівниками, наприклад: Двічі по два — чотири.

! Перед присудком (після тире) у такому випадку може бути (не обов'язково) одна з часток: це (це є), оце, то, ось, значить (це). Наприклад: Сонце — це зірка.

Тире НЕ РЕКОМЕНДОВАНО ставити (але й НЕ ЗАБОРОНЕНО), якщо:

1. Якщо перед присудком є частки  не, як, мов, наче тощо, наприклад:

Життя як казка.  Слово не горобець.

2. Якщо підмет або присудок виражаються займенником, наприклад: Він учений.

3. Якщо підмет або присудок виражаються прикметником, прислівником, наприклад:

Світ прекрасний.

Означення (підкресліть хвилюстою лінією)

відповідає на запитання: який?  чий? котрий?

! Ставити питання до означення можна лише від іменника/займенника (частина мови):

Сонячний день. / День був сонячний. (порівняйте два речення й підкресліть виділені слова відповідно до їхньої ролі в реченні)

(означення) (частина присудка)

 Групи за зв’язком (узгодженістю) з означуваним словом (іменником/займенником):

1)  узгоджене (узгоджується в роді, числі, відмінку за зміни цих категорій в іменнику, тобто змінює закінчення), наприклад: 

сонячний день (Н.в.) >  сонячного дня (Р.в.)

2) неузгоджене (НЕ узгоджується в роді, числі, відмінку за зміни цих категорій в іменнику, тобто НЕ змінює закінчення), наприклад: 

вірші поетів (Н.в.) >  віршів поетів (Р.в.)

Групи за будовою:

1) непоширене ( 1 слово): сонячний день

2) поширене ( від 2 повнозначних слів): осяяний сонцем день

! Поширене означення може бути виражене 2 способами:

• дієприкметниковим зворотом (дієприкметник + залжені слова становлять один поширений член речення), наприклад:

....

• сполукою, що починається з прийменника, наприклад:

Пристрій із функцією бездротової зарядки.

(підкресліть хвилястою лінією заголовок теми)

(різновид означення, але є іншим повноправним другорядним членом речення)

Ознаки прикладки

...

• стосується іменника/займенника;

• є "прикладом" іншого називання того ж об'єкта;

• виражається лише іменником (частина мови) зазвичай у тому ж числі й відмінку (граматичні категорії), що й іменник/займенник, від якого залежить.

! Підказка: ....

Наприклад: Іван Пулюй, фізик і філолог, долучився до першого перекладу Біблії сучасною українською мовою. (підкресліть прикладки "фізик" і "філолог" хвилястою лінією)

Групи за будовою:

1) непоширена (лише один іменник(частина мови) )

! Пишемо через дефіс лише в трьох випадках (інакше окремо):

-якщо видова (більш конкретна) назва стоїть перед родовою (більш загальною), що є, погодьтеся, незвично: Дніпро-ріка, АЛЕ ріка Дніпро

-якщо прикладка дуже схожа на прикметник і стоїть у позиції після іменника, який характеризує (що для прикметника не типово): дуб-велетень, АЛЕ велетень дуб

-якщо це науковий термін або різновид професії ( жук-короїд, онлайн-урок)

2) поширена ((частина мови) іменник із залежними від нього словами), наприклад:

«Мойсей», поема Івана Франка, присвячений українському народові. 

(порівняйте означуване слово й прикладку:  "Мойсей" = поема Івана Франка)

Групи за узгоджуваністю з означуваним словом:

1) узгоджена (тобто прикладка виражається в тому ж числі й відмінку, що й означуване слово-іменник/займенник).

! До цієї категорії належить більшість прикладок, зокрема назви населених пунктів та річок, назви вулиць жіночого роду, крім їхнього зазначення в гегографічній чи військовій літературі, також крім складних таких власних назв чи вжитих у множині, наприклад:

Понад три мільйони людей проживає в місті Києві.

АЛЕ Понад сто тисяч людей приживає в місті Біла Церква.

2) неузгоджена (тобто прикладка зберігає форму Н.в., незалежно від того, у якому числі й відмінку означуване слово-іменник).

! До цієї категорії належать такі власні назви: видові назви гір, площ,островів, вулиць (крім ж.р.),

станцій,планет,вулканів,творів,виробів,закладів,установ,продуктів,пам'яток,

а також усі власні назви, що пишуться в лапках, наприклад: Читаймо поему "Мойсей" Івана Франка.

! Залежить лише від дієслова(частина мови)/ присудка(член речення) (від  іменника до додатка питання НЕ ставимо).

Порівняйте: запросити ( кого? ) друзів (упишіть питання до іменника «друзів»), речі ( чиї? ) друзів (упишіть питання до іменника ...)

Відповідає на питання непрямих відмінків (ставмо завжди обидва відмінкові питання):

Р.в. кого?  чого?

Д.в. чому? кому?

Зн.в. кого?  що?

Ор.в. ким?  чим?

М.в. на (у, в, по, при) кОму?  чОму?

! Залежить лише від дієслова(частина мови)/ присудка (член речення) (від 

іменника(частина мови) до обставини питання НЕ ставимо).

Порівняйте: рухатися (  куди? ) ліворуч (упишіть питання до прислівника «ліворуч»)

      дорога (  яка? ) ліворуч (упишіть питання до прислівника «ліворуч»)

Групи обставин за значенням:

1) способу дії ( як? яким способом?): вчитися старанно

2) часу дії ( коли? відколи? доки? поки?): виконав учора

3) місця дії ( де? звідки? куди? ): працюю вдома

4) мети дії ( навіщо? з якою метою? для чого? ): поїхали відпочивати

5) причини дії ( чому? з якої причини? через що? завдяки чому? ): переміг завдяки старанням

6) міри й ступеня ( наскільки? якою мірою? ): надзвичайно важливий

7) допусту (незважаючи на що? попри що? усупереч чому?): працював, усупереч утомі

8) умови дії (за якої умови?): за потреби, звертайтеся

! Не плутаймо обставину й додаток, виражені іменником:

-роль обставини виконає іменник, що означає  абстрактне поняття:

бігати (  де?) вулицями (упишіть питання до іменника)

перебувати (  де?) в будинку

-роль додатка виконає іменник, що означає конкретне поняття:

писати (  чим?) ручкою (упишіть питання до іменника)

ручка лежить (  у чому?) у пеналі (упишіть питання до іменника)

означення підмет присудок додаток обставина.

Наприклад: Натхненна дівчина збирала квіти в полі.

! Якщо слова як члени речення суттєво змінюють свої позиції, це називають інверсія

(неправильний порядок слів у реченні).

Звертаємо увагу на такі позиції слів як членів речення у випадку інверсії:

1) іменник, після якого стоїть означення(член речення), наприклад: Дівчина натхненна збирала квіти в полі.

2) спочатку стоїть присудок(член речення), а потім підмет, наприклад: Збирала натхненна дівчина квіти в полі.

1. 

- просте ( 1 граматична основа), наприклад: Дощ іде.

- складне ( 2 або більше граматичні основи), наприклад: Дощ іде, я насолоджуюся цим.

2. 

- окличне, наприклад: О, дощ іде!

- неокличне, наприклад: Дощ іде.

3.   

- розповідне, наприклад: Дощ іде.

- питальне, наприклад: Чи йде дощ?

- спонукальне (містить спонукання до дії) , наприклад: Нехай іде дощ.

4. 

- непоширене ( НЕ містить другорядних членів): Дощ іде.

- поширене ( містить другорядні члени): Сильний дощ іде. 

 5. 

- повне (є всі необхідні головні й другорядні члени речення ), наприклад: Сильний дощ іде за вікном.

- неповне ( бракує головного члена, від якого є залежні слова), наприклад:

(запишіть приклад простого речення) За вікном дощ (обставина "за вікном" повинна залежати від присудка, тому вважаємо, що він у цьому реченні є).

(запишіть приклад складного речення, де неповною є лише одна частина) Усі поїхали на концерт, а я - на пляж.

! У таких реченнях на місці пропущеного члена (саме таке формулювання будете бачити в тестах) може стояти тире, наприклад: За вікном - дощ.

! Неповне речення зазвичай вважаємо двоскладним.

 6. 

- неускладнене (просте речення, що НЕ містить компонентів, що потребують розділових знаків)

- ускладнене (просте речення, що містить ускладнювальні компоненти, що потребують розділових знаків: вставні слова, звертання, однорідні члени, відокремлені члени)

7. 

-  двоскладне (містять 2 складові граматичної основи: і підмет, і присудок), наприклад: Дощ іде.

- односкладне (містять лише 1 складову граматичної основи: або підмет, або присудок), наприклад: Сильний дощ. /  Сильно дощить.

! Односкладні речення вважаються повними, оскільки жоден член речення не потребує іншого для повноти розуміння змісту.

Розділові знаки при однорідних членах (необхідно розставити):

О ,  і О ,  й О (не) О,  а  О 

О і О , О і О не О  -   О             

О і О та О і О (жодного розділового знаку)

і О ,  і О ,  та О

О , О та О                         

О, О або О

Якщо є узагальнювальне слово (наприклад, дуб, береза, бук — дерева), на розділові знаки впливає його позиція:

УС :  О,  О,  О. УС ,  а саме:  О,  О,  О

О,  О,  О  —  УС. УС :  О,  О,  О  —  ….

Ознаки:

- виражають ставлення мовця до висловлювання, тому поділяються на такі групи:

 упевненість/невпевненість: либонь (мабуть), далебі (звісно), без сумніву та ін.;

 емоційна оцінка (задоволення/незадоволення): на жаль, на щастя та ін.;

 вказівка на джерело інформації: на мою думку, за словами ..., кажуть та ін.;

 активізація уваги співрозмовника: чуєш, слухай, знаєш та ін.;

 зв'язок між думками: до речі, по-перше, отже та ін. ! таким чином !.

- граматично НЕ пов’язані з жодним  членом речення (тобто до них НЕ можна поставити питання);

- у зв’язку з цим  не виконують ролі в реченні;

- у зв’язку з цим відокремлюються комами, наприклад: На мою думку, усе буде добре.

♥ Визначте, у якому з речень виділені слова є вставними, й відокремте їх комами, а в якому виконують роль у реченні, тоді підкресліть як член речення (розділові знаки пропущено):

Він дуже сподівався на диво (додаток).

Він був бадьорий , на диво.

! Ніколи не бувають вставними такі слова: навіть, тільки, лише, принаймні, все-таки, усе ж таки  

Ознаки:

- називає того, до кого звертаються (фактично конкретизує звернення). Порівняймо:

...

 - виражається лише іменником у формі  Кл. в. (рідше Н. в. );

! Слова ти, ви  НЕ є звертаннями (вони ж не конкретизують, до кого саме звернена дія), завжди відокремлюються від звертання.

- може виражатися як одним словом (непоширене) (тип звертання за будовою), так і разом із залежними словами (поширене) (тип звертання за будовою)

- звертання можуть бути однорідними (називають різні об’єкти, до яких звертаються), наприклад: Діти й дорослі, посміхніться!

- граматично НЕ пов’язане з жодним членом речення (тобто до нього НЕ можна поставити запитання), оскільки Кл.в. (відмінок) не має запитань;

- у зв’язку з цим не виконує  ролі в реченні;

- у зв’язку з цим відокремлюємо комами (на початку речення можна відокремлювати знаком оклику(розділовий знак)), наприклад: Друже! Дякую тобі. / Друже, дякую тобі!

- вигуки теж відокремлюються від звертання, наприклад: Агов, діти, поспішайте творити добро.

! Не відокремлюються від звертання вигуки о, ой: О слово! Будь моїм мечем!

! Якщо слова розташовані в такій послідовності:  вигук > ти / ви > звертання,

то кому ставимо лише при самому звертанні: Агов ви, діти, поспішайте творити добро.

Стосується іменника / займенника (частини мови), є «прикладом» іншої назви того ж об’єкта, виражається лише іменником переважно в тому ж числі й відмінку.

! Підказка: у реченні, де є кілька назв одного й того ж поняття, одна з назв може бути будь-яким членом речення (підметом, присудком, додатком, означенням, обставиною), а інша (інші) – прикладкою:

Знавець англійської ,він посів перше місце на олімпіаді.

ВІДОКРЕМЛЮВАТИ прикладку здебільшого потрібно, незалежно від позиції (вона може при цьому приєднуватися словами «на ім’я», «на прізвище» тощо).

На початку або в середині речення відокремлюємо комами (розділовий знак), а в кінці речення — за допомогою тире (розділовий знак) (за бажання автора, розділові знаки можна вживати й навпаки).

Наприклад (знайдіть прикладку, підкресліть, поставте необхідні розділові знаки при прикладці):

Я питаю у Влади , майбутньої української журналістки , про таємниці письма. 

Непереможна Настуня дибуляє вниз по Софіївській —  вулиці з тисячолітньою історією.

НЕ відокремлюється БУДЬ-ЯКА прикладка в таких випадках:

- є іменем суспільно важливої людини: Співачка Джамала виграла конкурс «Євробачення» в 2016 році.

- приєднується словом «як» без відтінку обставини, наприклад: Ви не прийняли це як беззаперечний факт — ви усвідомили!

АЛЕ відокремлюється з відтінком обставини, наприклад:

Тільки Ви, як майстер своєї справи, зможете допомогти.

! Не плутаймо прикладку з порівняльним зворотом (згадайте це з теми «Розділові знаки при «як» ») :

Речення з прикладкою: Вона звернулася до мене як до знайомого.

Речення з порівняльним зворотом: Він повертає голову і стримано всміхається в той бік, як до знайомого.

НЕ відокремлюється НЕПОШИРЕНА прикладка  ще в таких випадках (згадайте, коли може бути написання через дефіс):

- прикладка є видовою або родовою назвою: Люблю книжку «ДНК».

- прикладка дуже схожа на прикметник: Зустріла сьогодні сміливця парубка.

- прикладка є назвою-різновидом: Він успішний інженер-технолог.

! Завжди відокремлюється лише комами, причому обов’язково має бути приєднаний такими словами:

крім, окрім, опріч, обік, за винятком, замість, на відміну від, ніж, аніж.

Наприклад: Усі, за винятком кількох учнів, поїхали на екскурсію.

!  Якщо слово «замість» ужите в значенні «за когось», такий додаток НЕ відокремлюємо, наприклад: 

Ми з сестрою виконали хатню роботу замість батьків ("за батьків").

Завжди ОБОВ'ЯЗКОВО відокремлюємо комами, якщо обставина виражена такими способами:

1) одиничний дієприслівник (можна впізнати за суфіксами 

-учи, -ючи, -ачи, -ячи, -ши, -вши).

Відокремлюємо в усіх випадках, окрім позиції біля присудка (краще після), якщо в такому випадку відповідає на запитання як? яким способом?

 Порівняйте: Хлопець розповідає пританцьовуючи.

             Пританцьовуючи, хлопець розповідає.

2) дієприслівниковий зворот ( дієприслівник + залежні слова):

Відокремлюємо в усіх випадках, окрім того, коли ця обставина є фразеологізмом.

 Порівняйте: Звір біг не чуючи землі під ногами.

             Студент розповідав, не чуючи нікого навколо.